Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо.

Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

§  Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

§  Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

§  У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

§  Наблизити домашній режим до садкового;

§  Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

§  Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

§  Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка.

§  Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

§  Не залишати дитину на цілий день у групі;

§  Гуляти на майданчику після відвідування садка;

§  Давати із собою улюблені іграшки;

§  Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

§  Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

§  Зустрічати дитину з посмішкою;

§  Розповідати якомога більше позитивного про садок;

§  Підтримувати самостійність дитини вдома

1. Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий садок. Зводіть його туди, щоб він мав уявлення про те, що це таке.
2. Коли ви йдете повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині про те, як їй пощастило – восени вона зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, – адже її прийняли в дитсадок.
3. Поговоріть з нею, як з дорослою. Поясніть, що вона буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна грати, і багато нових і цікавих іграшок.

Одні вважають, що потрібно починати готувати малюка з трьох років, інші – за рік до вступу до школи. Але взагалі-то усе дошкільне життя дитини – це і є підготовка до школи. Найголовніше – не впадати в крайності. Не перестаратися із заняттями, викликавши заздалегідь відразу до вчення. Але і не пускати усе на самоплив, сподіваючись, наприклад, на вихователя дитячого саду.

Оцінити розвиток майбутнього першокласника можна самим. Спеціальні тести цілком доступні, але одна окремо взята методика не дозволяє повністю оцінити усі сторони розвитку дитини. Та все ж така перевірка покаже, над чим варто ще попрацювати.

Дитину вважають неготовою до школи, якщо вона:

·         налаштована виключно на гру;

·         недостатньо самостійна;

·         надмірно збудлива, імпульсивна, некерована;

·         не уміє зосередитися на завданні, зрозуміти словесну інструкцію;

·         мало знає про навколишній світ, не може порівняти предмети, не може назвати узагальнювальне слово для групи знайомих предметів та ін.;

·         має серйозні порушення мовного розвитку;

·         не уміє спілкуватися з однолітками;

·         не хоче контактувати з дорослими або, навпаки, занадто розв’язна.

Зазвичай, коли говорять про “шкільну” готовність малюка, мають на увазі головним чином його інтелектуальний розвиток. Але є ще одна, не менш важлива сторона. І пов’язана вона з психологічною підготовкою дитини. Ось на які моменти варто звернути увагу.

·         Важливо, щоб до школи у дитини був досить різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми – і дорослими і дітьми. Давайте малюкові можливість попрактикувати у встановленні нових контактів. Це може відбуватися в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині.

·         Деякі діти губляться, не маючи навички “виживання в натовпі” (зайдіть у будь-яку школу на перерві). В якості тренування час від часу можна узяти сина або дочку на великий розважальний захід, відвідати з ним вокзал, проїхатися в громадському транспорті.

·         Не секрет, що не завжди оточення доброзичливе і повне розуміння. Учіть дитину не розгублюватися, коли тебе критикують або – дитячий варіант – дратують. Готуйте її до того, що в школі вона може зіткнутися і з негативними оцінками своєї роботи. Тобто, удома важливо мати досвід і похвали, і осуд. Головне, щоб малюк розумів: критикуючи його, ви даєте оцінку не його особі в цілому, а конкретному вчинку. Прекрасно, якщо вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження або на не занадто високу оцінку учителя дитина не образиться, а постарається щось змінити.

·         Важливо для дитини уміти висловлювати свої потреби. Удома оточення розуміє його з півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того ж від учителя або однокласників. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, по можливості організовуйте такі ситуації, коли йому треба попросити про допомогу незнайомого дорослого або дитину.

• У школі малюк нерідко потраплятиме в ситуації порівняння з однолітками. Значить, варто ще до школи постежити за ним в іграх, що включають момент змагання, конкуренцію дітей. Як він реагує на успіх інших, на свої невдачі і тому подібні ситуації?
• Старайтеся, щоб дитина звикала працювати самостійно, не вимагала постійної уваги і заохочення з боку дорослого. Адже на уроці учитель навряд чи зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок в роботі – хваліть за готовий результат.
• Привчайте малюка спокійно сидіти і працювати впродовж певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для збудливої, рухливої дитини. Поступово вона звикне до того, що вищати і носитися можна в певний, “шумний” час. Тоді буде здатна і в школі дочекатися перерви.
• З перших днів ваш першокласник почуватиме себе упевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчите правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита або книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відлічувати потрібну кількість клітинок і т. д. – Варто пам’ятати ось ще про що. При вступі до загальноосвітньої школи дитина не зобов’язана уміти читати, писати або рахувати. Та все ж новий важливий період у своєму житті краще розпочинати з відчуття “Я можу робити ось це і це”, чим з відчуття “Я не умію нічого, що уміють інші діти”.

Літо швидко минуло, і от настав вересень. Для дитини настає зовсім нове життя, дo якого їй доведеться пристосовуватися. Фахівці вважають, що перші місяці в школі – найскладніший час у житті багатьох учнів. Як зробити так, щоб дитина почувалася комфортно в нових умовах, як допомогти адаптуватися?

Якщо ви знаєте, що ваш малюк складно пристосовується до нових умов, то обов’язково візьміть відпустку на пару тижнів. Тоді й адаптація минатиме значно легше: ви зможете раніше забирати дитину після уроків, не залишаючи її у групі продовженого дня і матимете час поговорити з нею про те, що сьогодні було в школі. Спочатку вам доведеться робити з першокласником уроки, а це дуже важливо, адже навчити дитину самоорганізації просто необхідно.

·         Про що потрібно запитати дитину в її перший шкільний день?

·         Як звати твою вчительку?

·         Як звати твого сусіда (сусідку) по парті?

·         Що нового ти дізнався сьогодні в школі?

·         Що тобі було незрозуміло? (Якщо зможете, то поясніть дитині самі, а якщо ні – не забудьте повідомити про це вчительку.)

·         З ким зі своїх однокласників ти вже познайомився? Які уроки у вас були? Чи було тобі цікаво?

·         Попросіть дитину переказати стисло те, про що їй розповідали на уроці.

·         Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

• Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
• Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
  4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
• Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятої години вечора, вставати о сьомій годині ранку).
• Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
• Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
• Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
• У будь-якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
• Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

Журнал “Практичний психолог” №1, 2016

Шановні батьки!

Пропонуємо вам самостійно визначити, наскільки ваша дитина готова до вступу до школи. Ваші відверті відповіді на запитання опитувальника допоможуть запобігти можливим проблемам на початковому етапі навчання дитини у школі. Звертаємо вашу увагу на те, що всі перераховані знання та вміння є не обов’язковими, а лише бажаними. Пам’ятайте: дитина не має володіти всіма без винятку переліченими характеристиками та навичками.Окрім відповідей «так» або «ні», на запитання опитувальника можна відповідати «завжди», «інколи», «часто», «зрідка», «ніколи».

Побутовий досвід дитини:

— Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, у банк?

— Чи їздили ви разом з нею громадським транспортом?

— Чи виявляє дитина сталий інтерес до якої-небудь діяльності, чи має хобі?

— Чи маєте ви змогу регулярно читати дитині книжки чи розповідати історії? Чи уважно й залюбки вона слухає, коли ви читаєте їй уголос?

— Чи виникає у дитини бажання переглядати книжки самостійно? Чи проявляє вона ін¬терес до читання?

— Чи запитує дитина, що означають ті чи ті слова?

Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.

«ЯК ВИХОВАТИ ПАТРІОТА В СІМЇ"

  Поняття патріотизму у всіх викликає змішані почуття і емоції. Для одних це дуже важливо, для інших — нічого особливого, треті — поняття не мають, про що йдеться. Але все ж для багатьох постає обов'язковим бути самому патріотом і так само виховати своїх дітей. Найбільш поширена асоціація про людину-патріота — це образ людини у формі, особливо у військовій. Але для того, щоб бути па­тріотом, не обов'язково бути військовозобов'язаним, носити форму і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шануванні традицій, дотри­манні свого фізичного і морального здоров'я, створенні міцної сім'ї і вихованні дітей на таких же засадах.

З чого почати? Існує кілька рекомендацій, які допоможуть зна­йти відповідь на питання, як виховати патріота в сім'ї.

Ми проживаємо в найкращій країні, і інші країни нам за­здрять... Якщо ви щиро бажаєте виховати дитину патріотом, не ка­жіть при ній погано про країну, у якій живете. Адже Батьківщи­ну, як і батьків, не вибирають. І повірте, навіть якщо вам здається, що десь краще, навряд чи це правда. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі, і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує.Усі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не висловлюйте в присутності дитини великого невдоволення своєю Батьківщиною, говоріть більше позитивного. Але теж не надто прикрашайте ситуацію, вчіть дитину, бути ще й реалістом.

Обов'язково подорожуйте. Не потрібно відразу їхати закордон. У рідній Україні є чимало місць, від яких просто дух захоплює. Та  й навряд чи ви встигли побувати скрізь. Показуйте дитині всю красу і розповідайте захопливу історію рідних країв.  Пам'ятайте, що скоро ваша дитина стане зовсім дорослою і зможе самостійно робити свої, вже дорослі висновки і мати власну  думку. Якщо з дитинства не закласти маленьке зернятко патріотизму, він може не з'явитись у дорослому віці.

 Просто про складне. Не забувайте про те, яка багата подіями історія вашої Батьківщини. Частіше описуйте дитині подвиги, великі війни, перемоги і поразки, правителів і государів» і навіть простих людей, які за стільки століть створювали цю історію, а разом з нею —
і країну, у якій ви зараз живете. Головне — розповідайте зрозумілою дитині мовою. Обов'язково відповідайте на всі її запитання,аналізуйте, робіть спільні висновки і слухайте і приймайте думку своєї дитини. Нехай вона ще наївна, але це перші її кроки до вміння самостійно робити висновки.

Історія, а точніше шанобливе ставлення до неї, донесена вами до свідомості дитини, допоможе вам виховати патріота в сім'ї.

Більше позитиву. Діти дуже чутливі до емоційного стану своїх батьків: якщо вам погано, то дитині теж буде недобре. Що б не тра­плялося в житті, намагайтеся налаштовуватись на позитивну хви­лю. Знаходьте позитив у всьому. Так ви не лише уникнете песиміс­тичного настрою дитини, а й навчите її легко долати проблеми, не опускати руки в будь-якій ситуації і завжди знаходити, чому раді­ти. Виховати патріота неможливо в атмосфері вічної проблеми, по­ганого настрою і відсутності віри в майбутнє.

З покоління в покоління. Шановні батьки! Більше читайте та обговорюйте з дітьми художні твори української дитячої літерату­ри, розповідайте про славетні події та вчинки з життя своїх предків або старших членів родини, наголошуючи на тому, що ви пишає­теся цією людиною, вважаєте вчинок гідним і самі берете приклад з неї.

Почуття патріотизму є в душі кожної людини, але необхідно його пробудити, зуміти достукатися і розставити правильні життє­ві пріоритети. Саме цьому мають приділяти увагу батьки, які хо­чуть виховати патріота в сім'ї.

    Привчаємо до праці з дитинства

Навряд чи кому-небудь з батьків хочеться, щоб їх дитина ходила в брудному одязі, розкидала де попало речі і залишала за собою в раковині посуд. Але й відпрасований "ботанік", який не грає з друзями, щоб, не дай бог, не забруднити сорочку, не варіант. Де ж золота середина? Як привчити дитину до порядку й дисципліни? І головне - не перестаратися? ..

Перш за все, давайте з'ясуємо, для чого потрібно привчати дітей до будь-чого ? З рештою всі люди різні, є й повні нечупари, живуть же вони, цілком задоволені собою. "А ось і ні!" - Заперечують психологи. Є принаймні кілька причин, за якими необхідно привчати дитину до акуратності. По-перше, ПОРЯДОК РОЗВИВАЄ. Мислення дитини влаштовано таким чином, що його розвиток відбувається шляхом упорядкування, все що він бачить .Якщо він постійно бачить перед собою хаос, то і розвиток його сповільнюється. По-друге, треба вчитися жити З ЛЮДЬМИ. Протягом життя вашій дитині доведеться багато разів опинятися в ситуаціях, коли необхідно існувати пліч-о-пліч з іншими людьми. Для того щоб неакуратність не заважала вашій дитині будувати з ними відносини, важливо правильно організувати життя своєї родини. Психологи виділяють кілька принципів, яких слід дотримуватися, щоб вся сім'я засвоїла правила гуртожитку.

ПРИНЦИП 1: Живи і давай жити іншим

Правила прості: якщо ти щось взяв - поверни на місце, якщо ти щось відкрив - закрий, а якщо в будинку хтось спить - не шуми ... З дитинства необхідно привчити дитину доглядати за собою.

ПРИНЦИП 2: Тільки позитивні емоції

Ніколи не карайте дитину за не надто фанатичне прагнення до збирання. Було б парадоксально, якби йому подобалося драїти підлоги або мити посуд.

Не змушуйте дитину займатися прибиранням, він сам повинен дозріти до цього: "Я прибираю, бо мені подобається, коли чисто".

Придумуйте різні сценарії для збирання іграшок (наприклад, м'які іграшки відправляються "на іншу планету" - в коробку).

Влаштовуйте конкурси (хто покладе іграшки в ящик швидше).

НЕ заважає йому наслідувати. Будь-яка дитина діяльна від природи: у неї закладений інстинкт наслідування дорослим. Саме тому він кидається допомагати нам, чи копіювати наші дії. Якщо в цей момент він почує "Не лізь!", "Ти ще маленький" або "У тебе не вийде", цей порив буде припинено на корені. А потім ви дивуєтесь: чому він такий ледачий? Тому що ловити момент треба було раніше, коли він пропонував вам свою невмілу допомогу.

ПРИНЦИП 3: Все треба пояснювати

Ви повинні не тільки подавати дитині хороший приклад поводження з речами, а й пояснювати, чому ви це робите. Тільки тоді дитина буде підтримувати порядок не механічно, а цілком свідомо.

• Розкажіть дитині про порох : він шкідливий (в ньому  живуть кліщі, які викликають алергію).

• Поясніть, чому треба класти речі на місце: тому що інакше в потрібний момент ви їх не знайдете.

• Чому треба залишати за собою все в тому ж вигляді, як було (закривати дверцята, не кидати відкритим тюбик зубної пасти)? Тому що інша людина теж захоче цим скористатися, і йому може бути неприємно.

ПРИНЦИП 4: Підтримувати порядок має бути легко

Зрозуміло, не потрібно надмірно романтизувати процес наведення домашньої та тілесної чистоти: справи це рутинні і навряд чи варті того, щоб класти на них життя. Тому потрібно постаратися, щоб ця необхідна частина буття була присутня у вашому житті по мінімуму. Сьогодні, на щастя, для цього є багато способів. Облаштуйте свою квартиру так, щоб утримувати її в порядку було легко і приємно:

• не використовуйте покриття і обробки, які збирають пил (килими, ковролін, драпірування);

• тримайте дрібні штучки в шафах ;

• позбудьтесь горизонтальних поверхонь, які потрібно часто протирати від пилу;

• заведіть багато коробок і контейнерів для дрібних речей;

• не тримаєте "на поверхні" відразу всі дитячі іграшки: частину з них потрібно ховати на верхні полиці, а коли дитина вже встигне їх призабути, міняти "експозицію";

• у ванній поставте кілька контейнерів для брудної білизни: для білого, чорного і кольорового - і поясніть всім домашнім, куди що слід класти (відразу привчайте дитину щодня міняти трусики, шкарпетки, а також інший одяг, якщо він став "несвіжий" за запахом).

ПРИНЦИП 5: Не поспішати

Прагнення до порядку, з'явившись в ранньому віці, зазнає всілякі зміни і метаморфози. Часто діти в міру дорослішання з чистьох перетворюються в нечупар або навпаки. На це можуть впливати найрізноманітніші психологічні чинники. Але сенс залишається один: повністю потребу в чистоті і порядку формується у людини досить пізно - вже до моменту повного дозрівання особистості (приблизно в 25 років). Тому, якщо у вашого чада раптом ("Незрозуміло звідки - ми ж такі охайні") з'являються не зовсім приємні звички, не треба піднімати паніку і бити в усі дзвони. Майже напевно, якщо в дитинстві у дитини були закладені здорові правила гігієни та акуратності, то, ставши дорослою, вона до них повернеться. Просто всьому свій час. Іноді людині потрібно "перерости" якийсь складний період: найчастіше безлад в кімнаті підлітка - це якась речова матеріалізація плутанини, яка твориться у нього в душі.

МАЛЕНЬКІ ХИТРОЩІ.

Позбавте дитину від занудного обов'язку прибирати квартиру поодинці, краще робити це всім разом: один пилососить, інший миє підлогу, третій витирає пил і т. д. Це виходить і швидше, і набагато веселіше. До речі, дорослим теж корисно перейняти цю хорошу традицію і не звалювати всі домашні справи на господарку будинку.

Щоб спробувати свої сили в умінні жити поруч з іншими людьми і не заважати їм, дитині дуже корисно у віці 10-12 років побувати в дитячому таборі. Часто діти повертаються звідти дорослішими і більш акуратними.